Вільній економіці — вільний ринок валют

Національному банку України можна щиро подякувати за подарунок, яким він цього місяця втішив український бізнес-сектор. Мова йде про скасування вимоги обов’язкового продажу бізнесом 30% валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку.


Цілком логічно і зрозуміло, що вільна економіка з мінімальною кількістю обмежень є запорукою нормального розвитку і функціонування бізнесу країни. Норма щодо обов’язкового продажу виторгу експортерами у розмірі 50% і 100% від суми надходження, яка діяла у 2013-2015 рр., не змогла ні перешкодити обвалу гривні у три рази, ні хоч злегка згладити валютну волатильність. Ця норма стала для держави засобом створення ілюзорного уявлення про те, що вона контролює валютний ринок, і додатково сприяла виникненню «обов’язкового» попиту на гривню зі сторони експортерів. Проте, слід розуміти, що цей попит був більше штучним, і експортери, якщо хотіли, купували валюту назад.


Якщо розмірковувати з точки зору основ державотворення і закономірностей сучасної економіки, то ця норма, по суті, є пережитком старої, соціалістичної системи, коли держава повністю контролювала всі процеси в економіці. В основі новітньої ринкової економіки лежать інші принципи. Зокрема, її основною ланкою має бути приватний капітал. Але приватний капітал може ефективно працювати лише в тих умовах, коли йому передані повні повноваження і забезпечена дієздатність у діях.


Будь-яке валютне обмеження знижувало дієздатність бізнесу і перешкоджало його розвитку. Якщо прагнення держави й бізнесу не збігалися, то останній намагався зробити те, що вважав за потрібне, хоча й змушений був справлятися з різноманітними перешкодами. Так було і з валютним виторгом експортерів. Всі компанії, які хотіли зберігати капітал в іноземній валюті,  а не в гривні, тими чи іншими шляхами досягали своєї цілі. Мета керівної верхівки країни, у цьому випадку, була недосяжною, адже держава не могла вплинути на інтереси й рішення бізнесу.


Обмеження можливостей приватного сектору в питаннях купівлі валюти мало вплив не лише на специфіку грошових потоків. Ця норма суттєво знижувала показник інвестиційної привабливості України. Інвестори перед тим, як вкласти свої гроші куди-небудь, оцінюють можливості повернення коштів у вигляді прибутку. Якщо гроші важко вивести з країни, то, найімовірніше, їх туди й не вкладатимуть. Зняття обмежень усуне один із «каменів спотикання» для інвестицій в Україну. З цієї точки зору, привабливість гривні, навпаки, виросте. Якщо норма про обов’язковий продаж валюти не діятиме, то компаніям не доведеться вести чорну бухгалтерію і вдаватися до різних схем для купівлі й подальшого використання валюти. А це, безперечно, плюс для бізнесу і для держави. А будь-яке спрощення й оптимізація бізнес-процесів завжди має позитивний вплив на розвиток сфери.


З 20 червня всі компанії України, які мають виторг у валюті, отримають повну свободу дій — зможуть самі вирішувати коли та скільки валюти їм потрібно продати. З тактичної точки зору, попит на гривню загалом це не зменшить і не збільшить, але дасть змогу сконцентрувати процеси купівлі-продажу національної й іноземної валюти. Компанії намагатимуться купувати дешевше і продавати дорожче, а це зробить курс гривні гнучкішим і збільшить коливання курсу. Якщо ж оцінювати ситуацію стратегічно, то скасування цієї норми позитивно вплине на національну валюту. Вільні ринкові валютні умови зроблять країну більш інвестиційно привабливою, а це є безперечною перевагою для національної економіки.


Станом на сьогодні, гривня на міжбанківському ринку зміцнює свої позиції. Це дає всі підстави стверджувати, що сильного впливу на валютний ринок скасування вимоги обов’язкового продажу бізнесом валютних надходжень не має, і, найімовірніше, не матиме надалі.


Аналітики ТОВ «ФРІДРОМ ФІНАНС УКРАЇНА»