Економіка України - попіл не горить!!!

Перемога Володимира Зеленського на виборах президента України, не загрожує економіці країни обвалом. Причиною цього, є банально «низька база», з якої важко впасти.


Чомусь при оцінці справ у країні, люди часто схильні оцінювати тільки державні фінанси й дії влади. Однак, економіка країни складається з безлічі господарюючих суб'єктів. Рішення й дії влади важливі, але не тільки вони відображаються на економічному становищі країни.

Економіку України можна оцінювати з різних ракурсів і знаходити різні чинники впливу на неї, однак найбільш кращим і вірним буде оцінка загального стану на основі макроекономічних показників усієї економіки, а не тільки бюджету.

У 2018 році Україна отримала доходи від експорту товарів і послуг у розмірі 59 млрд. Доларів. ВВП України склав 3 558 млрд. гривень, що при курсі 27 гривень за долар становить 131 млрд. доларів. Частка експорту у ВВП склала 44%. Плюс до цього, близько 15 млрд. доларів країна отримала від первинних і вторинних доходів, а це означає, що сумарно країна отримала приблизно 74 млрд. доларів зовнішніх валютних надходжень, що дорівнює приблизно 56% від ВВП країни.

Таку картину можна охарактеризувати як дуже сумну. Адже виходить, що співвідношення зовнішніх надходжень до ВВП складає менше двох одиниць (тобто даний мультиплікатор дорівнює менше 2 одиниць).

Чому мультиплікатор рівний 2 одиницям є поганим показником? - Тому що в структурі ВВП, споживання промислових товарів зазвичай становить 20-30% від ВВП. Причому 20-30%, це за цінами виробників. Людина ж купує товар у магазині, платить крім самої ціни на товар, ще і транспортні витрати, і націнку оптової та роздрібної торгівлі, через що, за роздрібними цінами ці 30% перетворюються в 50%, де додаткові 20% це надбавка транспорту й торгівлі. Тому, навіть якщо люди витрачають на товари половину всіх грошей і товари займають половину ВВП за кінцевим споживанням, то частка товарного виробництва у ВВП буде лише третина за цінами виробників. Зважаючи на це, якщо весь експорт, буде трансформуватися в імпорт, і країна буде споживати повністю імпортне, то навіть у цьому випадку мультиплікатор дорівнюватиме 3 одиницям. Якщо ж у структурі споживання будуть і товари, вироблені в країні, то мультиплікатор стане ще вищим.

Звичайно, теоретично експорт може займати частку і 70% від ВВП, але це буває в разі, якщо експортери використовують велику кількість імпортних комплектуючих, і в ціні експорту укладена низька внутрішня додана вартість товару. Наприклад, купили імпортні комплектуючі для автомобіля за 15 тисяч доларів, і зібравши автомобіль, продали за 20 тисяч, рівень локалізації буде всього 25%, а решта 75%, по суті, є реекспортом.

В України, по її експортних товарах, дуже високий рівень локалізації. Тому що в ціні руди, у продуктах сільського господарства, у металах, у більшій частині сидить саме внутрішня додана вартість. А якщо говорити про надходження, від українців, що працюють за кордоном, то їхні гроші це взагалі чистий приплив.

Низький рівень мультиплікатора співвідношення експорту країни і її ВВП, на практиці означає, що гроші всередині економіки країни практично не обертаються. Це означає, що гроші, зробивши мінімальну кількість рухів в економіці, виходять із неї, або у вигляді покупки імпортних товарів, або у вигляді виведення грошей із країни, або ж банальної купівлі валюти населенням під матрац!!!

Економіка при такому мультиплікаторі де-факто не працює. Але в цій сумній обставині є один плюс. Істотно нижче, даний мультиплікатор впасти не може й не впаде, оскільки всі гроші вже виходять із країни. Номінальний ВВП у доларах США, просто не може впасти до рівня зовнішніх доходів країни, оскільки транспорт, сфера послуг і торгівля, які не можуть повністю зникнути в сорокамільйонної країни.

Але не варто думати, що такий стан речей характерний тільки для нинішнього часу. Такий стан речей існує вже давно, що можна побачити на графіку. Й у 2015 році й у 2011 році, була точно така ж ситуація. Співвідношення експорту та ВВП дорівнювало приблизно 2 одиницям. Тобто, по суті, економічна ситуація в країні є «поганою» вже давно. Можна сказати, що Україна в економічному плані вже давно на «дні» й образно кажучи, дороги, труби, заводи гниють уже давно і при цьому, мало що змінилося. Якщо пильно придивитися до деталей, то можна сказати, що ситуація все ж стала трохи краще, адже у 2015 році, частка експорту у ВВП становила 52,7% (мультиплікатор 1,89) і зниження цього показника до 44%, (мультиплікатор 2,27)означає поліпшення ситуації, зважаючи на зростання мультиплікатора . Але цього все ж, поки що мізерно мало, для того щоби говорити про розвиток.





ВВП України, залежить від зовнішніх надходжень. У 2014 -2015 роках вони впали через зупинку промисловості на Сході країни, війни і скорочення торгівлі зі східним сусідом, ситуацію так само посилило падіння цін на метали, руду і продукти харчування у світі. Те, що продає Україна на зовнішні ринки. З 2016 року, ціни на зерно, руду й метали ростуть, і слідом зростає й номінальний ВВП України, виражений у доларах США, низка компаній України переорієнтувалися і вийшли на нові ринки збуту. Але співвідношення експорту та ВВП змінилося не суттєво.

Великих інвестицій в економіку України, як не було, так і немає. Адже, приміром, якщо хто-небудь із підприємців купить обладнання в Німеччині на 1 млн. доларів, то при ввезенні в Україну, після сплати мит і ПДВ, це обладнання стане в півтора рази дорожче й будівництво нового заводу буде дорожче, ніж в інших країнах. Ця ситуація була й у 2010 році й у 2000 році, і вона залишається такою самою й до цього дня. Прибуток майже тотально виходить із країни, іноді навіть не встигнувши в неї зайти.

В країни майже немає «поганих боргів», тому що кредити вже давно майже ніхто не видає, не рахуючи «швидких кредитів» під скажені відсотки. Населення України та компанії, в основному, в останні роки повертають старі борги й не беруть нових, з огляду на те, що ставки по кредитах величезні. Це позначається й на балансах банків. Зовнішній борг України з 2014 року впаде, у даному випадку мова йде не тільки про державний борг, а про зовнішній борг усієї країни загалом. Наприкінці 2013 року борг становив 142 млрд. доларів, до кінця 2018 року він впав до 114 млрд. доларів. У цей же час, зовнішній борг банківського сектору України так само впав. У 2013 році він становив 22,5 млрд. доларів, до кінця 2018 року він впав до 5,8 млрд. доларів. Банки України, так само як і населення та компанії, в останні роки, практично тільки віддавали борги, а не брали їх. Тому кредитування, яке є мотором для економіки, впасти не може, оскільки його й так немає.






Зважаючи на це, поточні страхи щодо економіки України перебільшені, так само як і страхи через зміну влади в Україні. Попіл не горить!!! Економіці країни просто нікуди падати. Дану ситуацію «на дні», вже складно зіпсувати. Її можна поліпшити, або не поліпшити. І тому, зараз питання перед новою владою стоїть не в тому, чи зруйнує вона економіку. Питання стоїть в тому, чи зможе вона підняти економіку України з «дна» чи ні, а падати економіці нікуди.

Аналітики ТОВ «ФРІДОМ ФІНАНС УКРАЇНА»